Гарний авторський вечір. Про Андрія Любку – мудрий, молодий і талановитий, плідний, що би це не означало (як письменник і перекладач), без комплексів! Один з небагатьох, українських письменників, яких мав я приємність слухати у Польщі, який не нарікав на Україну, а був неї гордий. Но і любить рибу ловити.

 

 

Придбав лише „Саудаде”. „Карбіду” вже не встиг. До сьогодні майже прочитав. Що мене особисто приємно вразило в цій книжці, це мова, українська, гарна, богата у слова і настрої, якими Любка пише свої ессеї. І пошана, з якою пише про інші нації – мадярів, словаків, поляків, циганів, народи Балканів. Дуже гарні ессеї про Бейлу Бартока. Навіть не знав, що він із Закарпаття, а з його прикордоння автор угорського національного гимну.

Publikowane fotografie pochodzą z https://www.facebook.com/andriy.lyubka

Так само, як не знав і вперше бачив, що стільки любительок талату письменника може стояти терпеливо в довгий черзі не лише за автографом та „сельфі”, але й щоб, з пошаною поцілувати Автора… Любка, молодець!