В Україні власне триває жорстока війна. Українці щодня платять страшну ціну, обороняючи вартості, однією з яких є – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Вчора у боротьбі з російським окупантом загинув, молодий 24-літній десантник Артем Гульцьо. У минулому місяці полягло чергових 15 воїнів української армії. Від початку війни – вже декілька тисяч.

Ця чудова країна вкривається тисячами свіжих могил, розсіяних по всій Україні. Але тих кілька тисяч воїнів, які полягли, захищаючи Україну – це також кілька тисяч дітей, які стали сиротами, родин, нерідко полишених самі на себе, які з дня на день опинилися у важкій матеріальній скруті.

Можна хотіти це знати. Не бути байдужими до долі, яку життя приготувало цим дітям, їх матерям. А можна теж сидіти перед телевізором і нарікати. Якщо ти є поляком – на українців, якщо українцем – звичайно, на поляків.

Можна теж пробувати щось робити. Діяти, змінювати наші країни на краще, а замість роз’ятрювати – єднати наші народи! Можна теж допомагати ближньому в потребі. Так насправді досить «лише захотіти» або мати поруч когось, кому «хочеться» більше ніж нам, бо часом не знаємо, що «хотітись повинно».

І власне такою є Пані Ґражина Станішевська. Колишній багатократний депутат польського Сейму і Сенату а також Європарламенту. Тепер – приятель українців і вільної України. Діє – єднає – допомагає і, о лишенько, «хочеться їй хотіти»!

Я Її не знаю особисто, ніколи Її не зустрів, але коли чую про це, що робить з далекого від України міста Бєльсько-Бяла, хочу просто сказати – Дякую, Пані Ґражино!

Powrót na bloga