Призабутий “Великий Голод”

У листопаді 2017 року помістив я на ФБ матеріал про Гарета Джонса. Молодого британського журналіста, який ризикуючи своїм життям, тричі відвідав Україну в трагічний період її історії 1932-1933 рр. і всупереч радянській пропаганді та скорумпованим нею західним журналістам і політикам, першим розповів світу правду про Голодомор. Претекстом до написання цього тексту було інтерв’ю українського кореспондента у Варшаві Юрія Банаховича з польською режисеркою Аґнєшкою Голланд, в якому вона розповіла про свій найновійший проект – фільм, саме про постать Гарета Джонса. https://emisilo.pl/2017/11/gareth-jones-1905-1935/

На початку лютого цього року фільм Аґнєшкі Голланд „Mr Jones” мав свою прем’єру на Берлінському міжнародному кінофестивалі (Берлінале), який вважається одним із найпрестижніших у світі. Нажаль, попри позитивні рецензії у медіях, фільм не здобув жодної нагороди. Пишу нажаль, бо це втрачена нагода поширення правди про радянський злочин, який кількістю жертв перевищує Голокост.

Думаю, що варто при цій нагоді пригадати, що у Варшаві, у фондах Архіву Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, якого частина від кількадесяти років знаходиться як депозит Національної Бібліотеки у Варшаві, зберігється кілька тисяч безцінних, оригінальних, ймовірно ніде досі не публікованих, документів про Голодомор.

Це Архів Украінського Громадського Комітету Рятунку Украіни [назва оригінальна], який був створений у липні 1933 року у Львові з ініціативи Української Парляментарної Репрезентації та представників усіх українських організацій Галичини. Протягом 1933-1934 рр. засновано кількадесять повітових комітетів, а також комітети на еміграції, в Європі й Америці, які проводили дуже активну інформаційну, організаційну та пропагандистську діяльність. Їх основною метою було надання моральної та матеріальної допомоги українському населенню шляхом видання відозв, пресової пропаганди, проведення міжнародних допомогових акцій, підготовки засідань Ліrи Націй.

 

Відозва Українського Громадського Комітету Рятунку України, 25 липня 1933 р.

 

 

 

 

 

 

За даними Галини Сварник, яка впорядкувала і описала Архів Комітету Рятунку Украіни, у Націоиальній бібліотеці у Варшаві зберігаються матеріали Головного комітету у Львові і усіх його повітових відділів, м.ін. у Бережанах, Бібрці, Богородчанах, Борщеві, Бродах, Бучачі, Городенці, Горохові, Добромилі, Дрогобичі, Заліщиках, Збаражі, Золочеві, Жидачеві, Жовкві, Калуші, Камінці Струмиловій, Коломиї, Копичинцях, Косові, Скалаті, Снятині, Сокалі, Турці, Чорткові, Яворові.

Це разом 1942 аркушів документів і матеріалів!

 

Протест українців Стебника, дрогобицького повіту, 29.10.1933 р.

Для мене одними з найціннійших і найбільш зворушливих є оригінали резолюцій-протестів, які схвалювали українські селяни. Там десятки відручних, читабельних підписів, унікальних печаток українських організацій та установ.

Ми нижче підписані жителі гр.-кат. парохії Стебник, повіту Дрогобицького – пишуть у протесті від 29 жовтня 1933 року – закладаємо перед Богом і цілим культурним світом рішучий протест проти звірського насильства – гнету на виголоджування наших братів на Україні через московських сатрапів!

 

Протест вірних парафії Синьків, пов. Заліщики, 29 жовтня 1933 р.

 

Протест українців місточка Сухостав, повіт Копичинці, 29 жовтня 1933 р.

Протест жителів Дмитрович, 29 жовтня 1933 р.

Цінні є матеріали про діяльність закордонних комітетів у Брюсселі, Берліні, Женеві, Лондоні, Парижі, Празі, Братиславі, Чернівцях (тоді Румунія), Софії, Південній і Північній Америках, міжнародню конференцію у справі голоду 1933 р. у Римі та заклик її учасників до світового сумління, Українське бюро в Лондоні, та вирізки поміщуваних публікацій в англійській пресі.

 

 

 

Тут також спеціальний випуск газети „Український тиждень” про голод, яка появлялася у Празі.

Варшавську колекцію Архіву Украінського Громадського Комітету Рятунку Украіни у Національній Бібліотеці я відвідав у цьому місяці. Щоб не бути голослівним, замовив копії з кількадесяти документів. З огляду на ціну сканів, більше не зміг.

Так собі думаю, що коби це були жидівські документи про Голокост – вже давно б потрапили до музею Яд Вашем. Чи місцем зберігання того роду українських документів про Великий Голод в Україні не повинен бути Національний музеї «Меморіал жертв Голодомору» або Інститут Національної Пам’яті у Києві?

Zostaw komentarz