Три роки тому на сході України з’явилися «зелені чоловічки». Вони принесли війну, смерть і страждання тисячам українців. Сьогодні, на наших очах, із заходу, до операції підключаються «волинські чоловічки».

«Зелені чоловічки» мовчазливо приховували свої обличчя, ідентичність, громадянство і реальні наміри.
Вони не приховували тільки зброю.

«Волинські чоловічки» нічого не приховують. Вони вимахують національними прапорами, вони сповнені зверхності та презирства до українців, їхньої історії, їхньої Держави – усього, що українське.
Їм лише бракує зброї.

«Чоловічки» віщують лихо, яке чигає на Україну.
Вони шукають приводу. Вони чекають.
Невже вони знову хочуть зустрітися на Збручі?

Написано 19 листопада 2017 р., під впливом візиту міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського в Україну та його плодів, а на українську переклав Андрій Павлишин, за що Йому дуже дякую.